Ключові фотожурналісти з історії

Роберт Капа – Цей фотокореспондент найбільш відомий своїми висвітленнями війни. Капа хотів ближче познайомитися з цією подією, хоча це зрештою коштувало йому життя. Він був співзасновником Magnum Photos, і деякі з його знімків залишаються найвідомішими у світі. З 1955 прес-клуб США щорічно вручає фотожурналістам «Золоту медаль Роберта Капи» за найкращі фоторепортажі, створені з ризиком для життя.

Метью Брейді - Відомий як батько військової фотографії, Брейді довелося отримати дозвіл від Ендрю Лінкольна, щоб піти і сфотографувати громадянську війну для Harper's Weekly. Його важке, незграбне спорядження означало, що він не міг легко потрапити в бойові дії, але він завжди швидко прикривав солдатів у таборах і після битв. Його зображення були настільки ранніми, що спочатку їх можна було друкувати лише як гравюри в журналі. 

Доротея Ланге - Її портрет матері-мігрантки вважається однією з найбільш популярних фотографій усіх часів. Вона зробила цей та багато інших знімків, документуючи американських мігрантів і бідних, що в той час розглядалося як робота суспільної обізнаності.

Фотографії Ланге гуманізували наслідки Великої депресії і вплинули на розвиток документальної фотографії. Включена до Національної зали слави жінок.

Анрі Картьє-Брессон: людина, чий вплив відчувається майже в усіх сферах фотографії, Картьє-Брессон також вважався одним із батьків фотожурналістики. Його стиль, який часто передбачав прогулянки містами, щоб побачити, що він може зафіксувати, поєднував майстерне обрамлення фланера з поточні події та розумний соціальний коментар.

"Фотографія сама по собі мене не цікавить. Я просто хочу захопити шматочок реальності. Я не хочу нічого доводити, нічого підкреслювати. Речі й люди говорять самі за себе. Я не займаюся «кухнею». Робота в лабораторії або в студії в мене викликає нудоту. Ненавиджу маніпулювати — ні під час зйомки, ні після, у темній кімнаті. Гарне око завжди помітить такі маніпуляції… Єдиний момент творчості — це одна двадцять п'ята доля секунди, коли клацає затвор, у камері миготить світло й рух зупиняється".

Альберт Ейзенштадт: моряк нагинає медсестру назад, коли він цілує її на Таймс-сквер. Ви знаєте постріл! Ейзенштадт був там у багато культурно важливих моментів у сорокових, п’ятдесятих і шістдесятих – і навіть пізніше. 

Ейзенштадт був серед європейців, які першими почали використовувати 35-міліметрову камеру у фотожурналістиці, виконуючи завдання для американських видань після Першої світової війни. Також він був одним із перших прихильників зйомки при природному висвітленні. Знімаючи відомих людей, він намагався створювати невимушену обстановку, щоб сфотографувати природні пози і вирази: «Не сприймайте мене надто серйозно з моєю маленькою камерою, – казав Ейзенштадт. – Я тут не як фотограф. Я прийшов, як друг».

Рекомендую презентацію для візуального ознайомлення з темою "Фотожурналістика"

 

Що таке фотожурналістика і як стати фотожурналістом?

Почнемо з того, що розберемося, що таке фотожурналістика, а що ні. Існує тонка грань між фотожурналістикою та документальна фотографія, але відмінність важлива. Визначення фотожурналістики, яке ви знайдете на таких сайтах, як Wikipedia, дає нам цю жорстку структуру: це практика створення зображень для розповіді новин, яка має бути чесною та неупередженою відповідно до журналістських стандартів. Зображення мають контекст, пов’язаний з останніми подіями, тому їх не можна редагувати чи змінювати.

Фотожурналіст схожий на репортера, але для розповіді новин використовує камеру, а не письмове слово. Він або вона часто подорожуватиме в місця, які мають особливу увагу, або може жити в певному районі, щоб ловити події, як вони розгортаються. Ви можете бути військовим кореспондентом або знімати події у своєму рідному місті. Де б ви не працювали, ваша робота полягає в тому, щоб бути свідком подій і фіксувати їх так, щоб щось викликало у глядача. Ви повинні змусити їх відчути себе так, ніби вони були там, щоб самі це побачити.

Роботи фотожурналістики можуть дедалі рідшати, оскільки сучасна епоха означає, що все більше людей мають смартфони та можуть самостійно знімати події. Виданням дешевше прийняти читацькі фотографії, ніж платити зарплату фотокореспонденту, але це не означає, що в цій сфері неможливо найняти.

Цілком імовірно, що вакансії фотожурналістики будуть завжди. Існує певний набір навичок, яким володіє не кожен, – здатність знімати та компонувати чудові зображення під напругою, оптимізувати експозицію та інші параметри, а також зберігати свою позицію та робити знімки навіть у небезпечних ситуаціях.

Якщо ви вважаєте, що у вас є щось, що варто опублікувати, ви можете звернутися до видання, щоб дізнатися, чи вони це підберуть. Ви самі вирішуєте, платити за своє перше зображення чи спробувати розмістити його безкоштовно, щоб створити своє портфоліо кліпів.

Раджу до перегляду відео про легенду фотожурналістики Роберта Капу

Наскільки важливим є кожен компонент фотографії

Фотожурналістика та соціальні мережі: як змінилося поширення та сприйняття зображень у цифрову епоху

Фотожурналістика VS соціальні медіа

У цифрову епоху фотожурналістика та соціальні мережі взаємодіють, творячи нові реалії для поширення та сприйняття зображень. З погляду поширення, соціальні мережі стали платформою для розповсюдження новин, привертаючи увагу глобальної аудиторії. Також, за допомогою зображень, рекламодавці просувають товари та послуги через соціальні платформи. Це дає можливість знайти свою цільову аудиторію не лише в межах одного міста, але й у світі. Водночас, це викликає зміни в техніці фотожурналістики, зокрема, зростання важливості вражаючих кадрів, спроможних здолати конкуренцію в безперервному потоці інформації. 

Щодо сприйняття, соціальні мережі забезпечують публіку можливістю взаємодії з фотографіями через лайки, коментарі та репости. Це перетворює звичайного споживача фотоінформації в активного учасника цього процесу. Зміна у способі сприйняття також пов’язана із зростанням важливості візуальної естетики, оскільки фотографії тепер часто служать не лише джерелом інформації, а й вираженням особистого стилю та ідентичності. 

Однак цей новий підхід має й «тіньові сторони», зокрема, ризик фотоманіпуляцій та поширення фейків. За відсутності суворого контролю та редагування, фотожурналістика може втрачати об’єктивність та надійність. 

Маніпуляції із зображеннями вже давно стали інструментом боротьби за розум та емоцію людини. Світлина — це зброя в інформаційній війні. У нас час дуже важко помітити зміни у зображенні неозброєним оком, а якщо приправити їх гострим текстом — критично оцінити «сенсацію» стає майже неможливо. 

Варто вміти помічати фотофейки. Особливо тоді, якщо кортить поширити таку новину. Журналістські матеріали, зокрема і світлини, несуть певну інформацію до своєї аудиторії. Слід бути обережними з висновками, адже в основі цієї інформації може бути свідома або несвідома маніпуляція.

Окрім, «чорної» сторони фотожурналістики та соціальних мереж, існує «біла». Багато нових можливостей та переваг дають соціальні мережі для різних галузей мистецтва, а особливо – фотографії. Є соціальна платформа в якій через фотографії та відео можна залучати роботодавців, споживачів, рекламодавців – це Instagram. Також, соціальні мережі забезпечують корисну аналітику та збір показників, які медійні сайти та бренди можуть використовувати для розкриття уподобань користувачів з маркетинговою метою. 

Ці повідомлення у соціальних мережах розкривають популярні теми та настрої, які допомагають фотожурналістам створювати успішні історії через знімки, що повʼязані з їх аудиторією. Окрім уже названих позитивних аспектів роботи із соціальними мережами, зазначимо ще декілька важливих моментів, таких як: 

• збирання інформації; 
• мережа та здобуття контактів; 
• обмін опублікованими новинами; 
• сприяння цілям бренда; 
• моніторинг інтересу аудиторії; 
• взаємодія з користувачами соціальних мереж.

Отже, в сучасному світі фотожурналістика та соціальні мережі об’єднують свої сили, визначаючи новий порядок поширення та сприйняття зображень. Соціальні платформи стали глобальним каналом для розповсюдження новин та реклами, забезпечуючи доступ до аудиторії по всьому світу. Цей процес також супроводжується змінами в техніці фотожурналістики, де вражаючі кадри стають ключовим елементом в конкурентному світі інформації. На рівні сприйняття, соціальні мережі перетворюють глядачів у активних учасників, де важлива не лише інформація, але й візуальна естетика та особистий стиль. Однак цей напрямок також несе ризики у вигляді маніпуляцій та фейків, що підкреслює необхідність обережності та контролю в цифровому просторі.